New Life

          Це неможливо назвати новим життя, але це термін, який найбільше підходить. Я багато разів чула та читала, що FLEX змінює життя тих, хто їде в США на рік, але ніколи не бачила, щоб цей конкурс змінював людей, які і не поїхали. Я не можу стверджувати, що він мене змінив докорінно, але певні зміни сталися. Я багато чого зрозуміла. Недавно, я зайшла в групу (напевно вже привичка) і вирішила почитати обговорення: "Хто і як дізнався про конкурс". І я зрозуміла, що чекала я на нього не так вже довго і всі мої плакати, мрії - ніщо. Я просто була в "афиге", коли прочитала, що люди чекали на цей шанс 5 і більше років і не пройшли...АС, де справедливість? Взагалі, після мого "тріумфального" програшу, сталося багато чого не очікуваного. Чесно признаюсь, я думала, що після обдзвіну FFF розпадеться. Програвші - далі будуть жити своїм "українським" життям, а фіналісти будуть засинати зі своїми "рожевими" та "ідеальними" мріями про Америку. Думала, що не буду святквати своє ДН, але все-таки переконала себе, що потрібно (мене переконала велика к-сть подарунків ^ ^). Найголовніша новина - заставила мене вилізти з ліжка, але що це я вам розкажу тільки в тому випадку, якщо це дійсно станеться.

          Про початок цього тижня можу сказати: Школа - дім, школа - дім, школа - дім - репетитор - дім. Ммм...я прям актівістка =р Ідучи сьогодні додому я почала думати про своє життя (пишучи це сиділа з серйозним обличчям a la філософ). І чомусь згадала про автобіографії. Так ось я дійшла до висновку, що про моє життя можна написати якусь маленьку розповідь, але про мої лажі 3-томний роман - гарантовано. Я не знаю, але мені здавалось, що за допомогою FLEXy ця маленька розповідь стала б романом, ну а 3-томний роман, 10-томною енциклопедієюю. І неважливо мені було куди їхати, головне щоб хоча б кудись і надовго (якби був шанс вибирати обрала б GB) 

           А для чого ви йшли на FLEX? В мене було дійсно багато причин, але це напевно найголовніша. Відповіді пишіть в коментарах і підписуйтесь на мій блог)

           Гарних вам снів)

           P. S. А ще в нас погода просто супер! Можливо, в пятницю джинсовочку вдягну)

Have a good dreams)

Напруга +100500

            Це напевно буде мій найбільший пост. В ньому я просто хочу розказати про свій тиждень, але чим він такий особливий, ви дізнаєтесь в кінці.

     В понеділок нічого особливого не було: обдзвін не починали, прийшла в школу і зразу захотіла звідти піти, подивилась пару фільмів вдома. Все як завжди. Пройшла один тест на внутрішнє громадянство і за своїми поглядами, я повинна жити у:

     Вівторок напевно був  найкласнішим днем з цих всіх, хоча вівторок один з моїх найнеулюбленіших днів. І все це - геометрія. Якщо понеділок в школі - це день хавчикінтернетхалява, то в вівторок потрібно попрацювати. Не зрозумієте мене неправильно, я люблю математику і вчиталька в нас класна, але стереометрія - це поняття, яке на мене наганяє страх. Скільки б я собі не уявляла ці малюнки, я не можу зрозуміти, як їх потрібно будувати. Звичайно, є задачі, які я розумію і вмію малюнок малювати, але з кожним урок це стає все важче і важче. Ще в школі в цей день була вистава, яка проходила в актовому залі. Для мене, похід в актовий зал - це вхід у світ інтренету і нічого більше, хоча іноді на цих виставах можна ще й посміятись. Найвеселіше у цей день завжди проходить медицина. Парасковія Дмитрівна півуроку розказує різні новини, а ми фоткамся. Це вже традиція. На цей раз ми вчилися робити чепчик. Зі школи мене з братом забрав тато, що нас здивувало, бо тато нас рідко, коли забирає, і ми поїхали до тата на роботу, через McDonalds. Колись я жартувала, що моя дорога до татового офісу лежить саме через нього. Виходячи з Макдаку, підійшли до машини. Тато відкрив двері і побачив, що в салоні вже хтось сидить. І тоді ми вїхали, що перепутали машини. Це був  Epic Fail. Поки чекали тата в машині зробили купу фоток. А дорогою додому почали говорити про США. Мій брат звичайно сказав, щоб без нового iPhone я не поверталась (по ідеї в жовтні має вийти 5S або 6), а тато сказав, що він і так зсобою телефон не носить. Головне, ВІН ДІЙСНО ЙОГО НЕ НОСИТЬ! Але всеодно почав оправдовуватись, що його телефон зараз з ним. І тут тільки тато починає йому дзвонити, він каже :"В мене сімка розрядилась". Ахахаха весь вечір потім згадувала. Додому ми приїхали дуже пізно, бо я згадала, що мені треба в Adidas. Так так, Богуся буде ходити в спортзал, в басейн і на йогу. Думала, куплю тільки спортивну форму і все, так ні - зайти в спортивний магазин на 10 хв. - це для слабаків. Треба провести в торгову центрі 2 год. і нічого не купити. Так можу, напевно, тільки я.

     Середа була теж непоганою. Нас забрали з фізики, бо до нас в котрий раз приїхали англічани і люди з компанії, які пропонують нам освіту в Британії. А хто з ними буде говорити? Да да ми, хто найкраще знаєм англійську ^ ^ (я завжди була скромною людиною) Приїхала класна жінка з Кембриджу і розказувала нам про факультет, на якому вона викладає - Business Administration. Я думала, що це знову приїдуть представники якоїсь компанії, яка пропонує освіту у Великобританії. Ну впринципі так і було, але на цей раз я дійсно слухала. Хоча, якраз слухати я почала після того, як мене запитали, у якій сфері бізнесу я хочу працювати. Я ніколи про це не думала, тому перше, що прийшло у голову Fashion. Найцікавіше те, що докінця цієї так званої "лекції" я придумала ідею свого бізнесу. Після уроків почав падати дощ, тому я хотіла чим швидше поїхати додому, зробити собі гарячого чаю та заритися під ковдру. Але ні! Спокійний вечір для слабаків! В цей день почався обдзвін. Я ледве стримувалась, щоб не заплакати. І не від моїх переживань. Ні, зовсім ні! Мені подобалося спілкуватися з флексерами, я знайшла багато однодумців та просто класних людей. Мені подобалося разом з ними мріяти про те, як будемо всі на ПДО та як ми будемо плакати в аеропорту. Мені подобалось саме відчуття того, що ти можеш мріяти! Але було важко усвідомити, що скоро все це припинеться по двох причинах: або я не пройду, або багато афігенних людей не поїде( В цей день мені так і не подзвонили...

       Четвер я майже не пам'ятаю, так як цілий день я "існувала" в очікуванні дзвінка, наспівуючи пісню: Позвони мне, позвони! В цей день обдзвонили Львівську область і мої нерви просто оскаженіли. Настрій мінявся щохвилини. Мені не подзвонили...

        П'ятниця - останній день. Залишившись вдома, я виспалась до пів 1. Мама мене не будила, так як знала, що сон це те, що мені потрібно. Але коли ми згадали, що замовили білети на "Оз: Великий і Могутній", швидко почали збиратися, навіт не поснідавши. Я аргументувала це тим, що попкорн - це кукурудза, а кукурудза - це овоч, а овочі - це хороший сніданок. Мама, звичайно, подивилась на мене, як на ідіота, але не суть. Половину фільму я дивилась на телефон, але потім він мене зацікавив, особливо графіка. Другу частину дня я провела, передивляючись "Форсаж". А в 7 годині вечора я дізналась, що усім фіналістам та альтерам уже зателефонували. Сльози так і котились на очі. Цілий вечір я не могла нічого робити: ні музику слухати, ні їсти, ні фільми дивитись, навіть на повідомлення відповідати та говорити по телефону. Я знаю, не поїхати в Америку - це ще не кінець світу, але це кінець твоїй вірі в здійснення мрій...

         Цілі вихідні в мене була якась порожнеча, незважаючи на те, що у подружки було щось a la  pyjamas party, де було дійсно весело. Але як тільки я залишалась наодинці зі своїми думками, було таке відчуття, що я не "живу", а просто "існую". Знаєте дописуючи цей пост, про свої останні слова я можу сказати тільки одне - Королева Драми. Сиджу і сміюся зараз над ними, але, в деякій мірі, це є саме так.

3...2...1...STOP

          Все...it's over! Аж не віриться...ці 80 днів закінчились. На годиннику 00:00 і це означає yeah bitch, ми дочекалися обдзвону. Ну правда я сумніваюсь, що він завтра почнеться, точніше я на 75% впевнена, що обдзвін буде не завтра і не наступний тиждень, а почнеться він 15 квітня. Мені і самій це тяжко визнати, але моя інтуїція каже мені, що все буде саме так. "А ще твоя інтуїція казала тобі, що на твоє день народження буде тепло", - каже мій внутрішній голос. А й правда, я така надіялась на свій ДН гуляти вже в футболкахплаттяхкедахбосоніжках, хех напевно "не судьба". Хоч і сніг вже не падає, але тепла нам чекати не скоро. В нас за день максимум +6, а в Севастополі +25...як так? де справедливість? Ще й вдень був туман, хоча в цьому я не бачу нічого поганого. Іноді я люблю таку погоду, коли падає дощ, туман. В такий момент ти сидиш вдома, тобі нікуди не потрібно і не хочеться йти, тий деш на кухні заварюєш собі свій улюблений чай, береш томик своєї улюбленої книжки і читаєш. Так як першим, що попалося мені в руки була стопка старих журналів, я вирішила перечитати їх. Дивно, але журнали я купую вкрай рідко, тільки коли кудись їду, а після винайдення Ipadу, я і взагалі не памятаю, коли останній раз йшла в газетний кіоск. Та з книжками інша історія. От неможу я читати книжки на планшеті, так це зручно, займає мало місця, але немає того запаху нової книжки, загнутих сторінок, закладки у вигляді фотографії або шкіряної фігнюшки. Та журнали я теж люблю перечитувати. І не тільки передивлятися шмоткикосметикузірок, а і читати статті. Повірте іноді можна знайти щось досить цікаве для себе: від нової книжки до новини, що Таві Гевінсон залишає пост модного блоггера. 

            Також, весь мій день пройшов за переглядом фільмів (ну як і завжди на канікулах) і поїданням вкусняшок. В мене таке враження, що після цих канікул, я можу сміливо йти в кіно- критики.

             Все я спати, бо завтра ще в школу ставати.

              Всім дзвінків з фразою: " Ви стали фіналістом програми Flex"